Перейти до основного вмісту

Публікації

Показано дописи з Лютий, 2010

Бути меланхоліком

В коментарях до онлайн-тестів на темперамент можна прочитати такі відгуки: "о боже, я меланхолік, це ганьба!", "аби не меланхолік", "як змінити свій темперамент, якщо я меланхолік?"
А я - меланхолік-флегматик, кошмарний сон смертних людішек! І нічо, жива-здорова. Просто я не скаржусь на свій характер, а сприймаю себе такою, яка є... і насолоджуюсь життям!
В меланхолічному темпераменті, як і в інших, можна виділити свої плюси і мінуси. Особисто для мене вони такі:

— Будь-який найменший негатив сприймаю занадто близько до серця
— Занадто переживаю через дрібниці, які того не варті
— Не можу стримати сліз від романтичної/сумної сцени фільму, пісні, весняної погоди (ненавиджу плакати)

+ Добре відчуваю атмосферу місця/настрій людини
+ Отримую задоволення від емоцій (у світі Ворхаммер я би поклонялась Слаанеш!)

Чи поміняла б я свій темперамент на інший, якби мала таку можливість? Думаю, що ні :-) Бо це була б уже не я.


Фрагмент з чудової комедії Bedazzled на тему емоцій…

В гонитві за Амнезією, або Як пройшов наш День закоханих

Ще в січні львівські знайомі запропонували нам піти разом в театр: бажаний час - початок лютого, бажана вистава - "Амнезія, або Маленькі подружні злочини", про яку чули найкращі відгуки. В кінці січня з'явився репертуар на лютий, але дні показу "Амнезії" не підходили Христі. Вибрали іншу виставу, купили квитки, а собі забронювали два квитки на "Амнезію" в День закоханих - і символічно, і цікаво подивитись на "тренінг акторської імпровізації".

День Валентина почався трохи нетрадиційно (як і всі наші свята) - до 3 години по опівночі я зачитувалась книгою (після чого мені почав снитись демон, що снився головному герою), а коханий грався в Dawn of War. Потім спали до обіду, а поки поснідали-помились-ще поспали (тільки тут ми згадали, що потрапляємо в цільову категорію Дня закоханих, з чим себе і привітали), то вже почало сутеніти, а у нас холодильник пустий і квитки в театр не викуплені...

Бігом, бігом, бігом, втоптуючи брудне сніжне місиво в трот…

Гімн весни

Нині над Львовом все частіше світить сонечко, з дахів капає, пташечки співають... пахне вологим снігом, що перетворюється на калюжі... і вже не хочеться ховати обличчя від вітру, бо він вже не щіпає морозом, а несе гірську свіжість... Це самий емоційний час року, і саме з цього починається моя весна!


Февраль. Достать чернил и плакать!
Писать о феврале навзрыд,
Пока грохочущая слякоть
Весною черною горит.

Достать пролетку. За шесть гривен,
Чрез благовест, чрез клик колес,
Перенестись туда, где ливень
Еще шумней чернил и слез.

Где, как обугленные груши,
С деревьев тысячи грачей
Сорвутся в лужи и обрушат
Сухую грусть на дно очей.

Под ней проталины чернеют,
И ветер криками изрыт,
И чем случайней, тем вернее
Слагаются стихи навзрыд.

Борис Пастернак

Фото 2009

Серед сотень наших фотографій 2009 року я відібрала 13 найулюбленіших (не обов'язково найвдаліших з художньої точки зору).
Почесне перше місце зайняла сама казкова світлина - зліт лебедів на фоні середньовічного замку. Якби треба було обрати лише одне фото року, це було б воно:

Наступні фотографії потрапили в цю збірку...

...за імпресіонізм


...за красеня-індика в осінніх Микулинцях


...за безцінну коштовність


...за осіннє полум'я в цьому чарівному місці


...за веселку


...за віддзеркалення


...за балерину :-)


...за повітряну перспективу


...за лелеку-пастуха і літню мрійливість


...за незвичний ракурс. А ну, хто впізнає цей замок?


...за актуальних фотомоделей


...за архітектурно-пташину геометрію

А яка з цих фоток сподобалась вам, і за що? ;)
Фото-2010
Фото-2011
Фото-2012
Фото-2013
Фото-2014
Фото-2015
Фото-2016
Фото-2017
Фото-2018