Перейти до основного вмісту

Зненацька проща або Ми не з ними

Не знаю, як кого, а мене вражають величезні, яскраво-жовті, психоделічні поля ріпака. Я б засмутилась, не сфотографувавши як він цвіте цього року. Тож в суботу - найближчий вихідний і сонячний день - ми поїхали на прогулянку, останнім пунктом якої було ріпакове поле біля села Якторів. Вийшли, значить, на зупинці, і пішли в сторону Глинян. Якісь хлопці біля дороги питають, чи ми не на прощу - кажемо "ні", попутно намагаючись згадати, що таке проща.

Йдемо далі... і тут з-за повороту виходить такий натовп народу! Попереду священики, по бокам велосипедисти в спецодязі, а основна частина - молодь. Несуть хрести, співають жалібними захеканими голосами, і їх сотні - до горизонту! Я так перелякалась, що захотіла сховатись за лісосмугою обабіч дороги, чесно :-)

Довго, довго ми йшли проти людської течії, як справжні єретики, аж поки не зрозуміли, що до пагорбу, на який хотіли вийти, немає стежки крізь ріпак - тож треба повертатись. Але не приєднуватись же до прощі, правда? Тож чекали, поки пройдуть всі до останніх ледащ з рингтонами замість набожних пісеньок. А потім вже можна було спокійно фоткати і ріпачок, і хрущів на ньому, і парапланеристів на далекій горі.

Але це ж треба було абсолютно випадково опинитись в тому ж місці і в той же час, що й сотні молодих рабів неіснуючого бога! Отак ми й дізнались, що таке проща :-)

Згадався уривок з фільму "Сафо":

Коментарі

  1. Ага, якось ми теж потрапили в аналогічну ситуацію в Унежі.. :) було дуже не затишно розділяти з ними, досі безлюдну, ґрунтову дорогу.. нас ще дуже вразив поп з оранжевим каріматом! :-)

    Красиве поле!!!
    Відео дуже сподобалось. Оце воно

    ВідповістиВидалити

Опублікувати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Музичні вподобання

Скільки себе пам'ятаю, я любила музику, хоч ніхто з родичів чи дитячих друзів нею особливо не цікавився. На тітчиному патефоні я ставила платівки Arabesque і ABBA, а коли батьки подарували магнітофон, купувала касети Пономарьова і Білик. Взагалі, слухала все що знала, не гидувала навіть Іванушкамі-International :) По телевізору дивилась музичну передачу "Biz-TV", звідки дізнавалась про сучасних виконавців. Якось в цій передачі прокрутили кліп Мерліна Менсона "Rock Is Dead"... і мені сподобалось! Я (дівчинка років 13-ти в рожевій футбілці) стала питати в касетних кіосках "а у вас є Мерлін Менсон?", та продавці лиш здивовано хитали головами. З часом я таки знайшла кілька касет :)


Через пару років я стала ходити до церкви, у мене з'явилось багато знайомих. Серед них було кілька рокерів, я у них брала слухати плеєри. З навушників до моєї спраглої душі вливались Nightwish, Apocalyptica, Haggard, Therion... І вдома в моїй кімнаті постійно лунала важка …

Фото 2019

Прийшов час подивитись, що ж я нафоткала за рік
1. Здійснилась моя мрія побувати у Венеції. Це місто - кохання з першого погляду! Лабіринти старих вуличок і мальовничих каналів, стільки можливостей для фото! Я б хотіла приїжджати сюди щороку, як в Прагу. А для цього знімку я считерила і пройшла на зачинений пірс, повз табличку "вхід заборонено". Мені подобається контраст чітких та змазаних об'єктів в цьому кадрі
2. Втретє я зустрічала свій день народження в Норвегії, і втретє бачила північне сяйво. Цей вид був просто через дорогу від нашого будинку, так що по вечорам я пила чай в теплі й комфорті, а щойно на небі з'являлось сяйво, хапала штатив і вибігала до цього покинутого будиночку, залишаючи світло ліхтарів позаду.

3. Повертаємось до Венеції! На це фото мене надихнула листівка, яку я побачила в одному з сувенірних магазинчиків. На щастя, назва каналу була вказана на звороті, тож знайти його було не складно, і я прийшла на це місце щойно увімкнулись ліхтарі.

4. Д…

Малюнки за рік

Рік тому я поставила собі мету - робити щонайменше по одному малюнку за місяць. Знаю, що це замало для того, хто хоче досягти успіху в малюванні, але треба хоч з чогось почати. Я брала реалістичні цифри, щоб не розчаруватись якщо не виконаю якоїсь захмарної норми, але щоб зрадіти якщо малюнків вийде більше ;)