Перейти до основного вмісту

Публікації

Показано дописи з Червень, 2010

Закоханість - привіт з юності

Іноді, переглядаючи різні блоги, натрапляю на дівочі душеізліянія в стилі "коли я бачу тебе, всередині все стискається, а серце готове вистрибнути при найменшому випадковому дотику...". Зі скептичною посмішкою закриваю сторінку - нічого цікавого. Часто такі відчуття називають коханням, а я називаю закоханістю. Це захоплює, засліплює, затьмарює мозок, залишаючи одні емоції... Звісно, і я таке відчувала в юності, і знаю, що це з часом проходить.

Нещодавно я зустріла людину, яка щось в мені зачепила... І я згадала ту романтику юності :). В чомусь так схожа на мене, в чомусь абсолютно протилежна, ця людина змушує мене хвилюватись, ніяковіти і радіти одночасно. Я ловлю кожен її погляд, кожне слово, так хочу взяти за руку, але стримуюсь. І почуваю себе такою дурненькою :). Сподіваюсь, вона нічого не помічає. Я ніколи не наважусь зізнатись.

Це так цікаво - переживати і аналізувати різні емоції! Головне, що я знаю - з часом це проходить. Треба просто трохи потерпіти...
Малюнки художн…

Вірші воганів

Одного весняного дня я задумалась: чи надихнула когось поезія воганів на таке абсурдне і смішне віршування? Мають же бути такі приколісти серед прихильників творчості Дугласа Адамса! Пошукала в інтернеті - немає (на укр. та рос. мовах). Дивно... Доведеться самій вигадувати!
Ця ідея не давала мені спокою до вечора, а наступного ранку ми з чоловком вже невпинно сміялись, римуючи на ходу вигадані та перекручені слова:
Корчеясь и шморгавля,
Я брюхопутствую порой.
Бохрезленно лукавля
Хорячпонуться бы с тобой!

Корбачнись бухром напоследок!
Не то тебя облосключу,
Чтоб дражки завихрелись,
Курдуплись досхочу!

За что мне хляпать на ветру,
Коль я приду к тебе к утру,
И будешь знать, посмердный хлыщ,
И о последствиях не хнычь!

Коль смерклась вся блювотная фляндрилья,
О рохканье не смей мне хрюпотать!
Возжажду глюповений мерзных гнилей,
Чтоб не обрязгла впредь твоя кровать!

Я буду глупым гризлем громко грякать
О том, что мне сопляется с трудом,
И гримлик гнойный мне пропюкать не забудет,
Как слизь я должен облязать хр…

Львів-Сокаль-Белз, дорожні нотатки

Поїхали ми в неділю туди, куди я давно хотіла - в Сокаль і Белз. Та ще й не в просту неділю, а Зелену. Всю дорогу до Сокаля я дивилась у вікно. Багато сіл затопило після дощів - будинки віддзеркалюються у своїх подвір'ях, бабуся перед хвірткою перевзувається з нарядного взуття (мабуть ходила до церкви) у високі гумові чоботи, а про те, що вздовж дороги не озеро а поле, свідчать кінчики трави над водою...

В усіх населених пунктах помічала святково вдягнених людей, що йдуть цілими родинами в напрямку церкви, та ще й з букетами квітів. Люди, і не шкода вам зривати такі гарні квіти для тих, хто все одно це не оцінить?..

Ну от, приїхали в Сокаль. Ранкова погода - чудова, ідеальна. Трохи поблукали, перш ніж вийти до центру, потім через парк з руїнами синагоги підійшли до церкви св. Миколая XVI ст. Там якраз відбувалось богослужіння. Мою увагу привернула гілка дерева, приставлена до стіни. Нє, я знаю, що за старим язичницьким звичаєм в це свято прийнято все прикрашати зеленню, але народ в…