Перейти до основного вмісту

Моя соціофобія

Мала сьогодні таку ситуацію: збиралась поїхати з подругою в Олесько, та у неї раптово змінились плани. А погода така хороша, і я вже зібрана для поїздки, чому ж втрачати таку можливість? Я ж можу поїхати сама! Ну але не в Олесько, а кудись де ще не була. Наприклад, в Щирець і Комарно - і недалеко, і цікаво, і маршрутки мають ходити від вокзалу, мені якраз по дорозі. Прийшла на автостанцію, а потрібної маршрутки нема. Розкладу теж нема. Скрізь великі черги... Походила я, походила, розгубилась і розхвилювалась та й поїхала додому. А чому, чому розхвилювалась? Адже якби я була не одна, то неодмінно щось би вигадала - знайшла б платформу з потрібним напрямком і трохи почекала. Коли я їду з кимось, навіть якщо відповідальність за поїздку на мені, то не хвилююсь і не гублюсь, почуваю себе адекватно і спокійно. А коли одна на вулиці, то почуваюсь беззахисною. Можливо, причина цьому - соціофобія? От якби не було на вулицях людей крім мене, то думаю спокійно кудись могла б поїхати одна.
Попутник виконує роль наче буфера між мною та людьми, і мені не треба ні про що хвилюватись - аби була карта і фотоапарат. Та хіба люди становлять таку небезпеку, щоб я їх боялась? Наче ні. Але мені хочеться втекти, сховатись від них, ізолюватись. От надворі гарна погода, я живу в чудовому місті, маю вільний час - пішла б погуляла, пофотографувала! А як подумаю, що треба вийти з дому одній, без вагомої причини - просто так - то починаю хвилюватись. От зараз - пишу про це і хвилююсь. Скажете, просто бажання пройтись для власного задоволення - вже вагома причина? Хвилювання вбиває це задоволення. Вихід - домовлятись з кимось. От тільки залишилось знайти когось, хто б мене не уникав :-) Або примушувати себе виходити гуляти на самоті, і з часом звикнути, бо побачу що це зовсім не страшно. Але не зараз. Якось потім :-)

Коментарі

  1. тре пошвидше іти в декрет... ото нагуляємось тоді, га? ;)

    я б точно була не проти!

    ..а щодо соціофобії, то це мабуть занадто голосно сказано. думаю схожі почуття в багатьох виникають. ..я от теж сама не вмію бути, а тим більше гуляти містом, особливо якщо не дуже знайомим.

    ВідповістиВидалити
  2. Декрет? Не лякай мене, я чайлдфрі :) А ти що, вже плануєш..?
    Ну так, офіційно діагноз "соціофобія" мені не ставили - я не була у психолога. Бо я його боюсь ;)

    ВідповістиВидалити
  3. А чего нас бояться )))
    Ты ведь не боишся людей, тебе просто с ними не комфортно ) Это Соционепереносимость а не фобия :)

    ВідповістиВидалити
  4. Вперше чую термін "соционепереносимость". А от в описах соціофобії і тривожного розладу особистості знаходжу багато схожого на свої дивацтва ;)

    Коли ми з тобою бачились востаннє, у мене цього ще не було. Я з того часу сильно змінилась...

    ВідповістиВидалити
  5. Соционепереносимость это не термин ))) Это мои личные замечания, не могу сказать точно так как действительно очень давно не виделись и раньше за тобой такого не замечала ...

    ВідповістиВидалити
  6. Просто так цього не може уявити людина без проявів соціофобії, бо це здається абсурдним їй. А от я дуже вже це знаю, оскільки СТАЛА соціофобом, а не була завжди. Не відчуваю страху до людей досить не часто. От хожу зараз на роботу - спочатку боялась йти, а тепер страшно піти звідти, бо для цього треба з людьми зіткнутися, а часом ледь себе стримую від того, щоб не забитися в куток, заплющити очі, і уявити що нічого навколо не існує, тому серед людей не можу поводитися природньо і от уже рік безуспішно адаптуюсь, бо люди страшні самі по собі, манни не вистачить всіх нейтралізувати :-)

    А оскільки соціофобію розвили в мені люди - то це щось тіпу алергії :-) от тільки її причину важко прибрати.

    ВідповістиВидалити
  7. Аллергия самое как ни есть точное описание ) Наверное если бы я и дальше жила в Киеве у меня тоже развилась бы социофобия .... но город у нас такой что люди не отталкивают а наоборот располагают, поэтому бояться их нет причин :)

    ВідповістиВидалити

Опублікувати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Музичні вподобання

Скільки себе пам'ятаю, я любила музику, хоч ніхто з родичів чи дитячих друзів нею особливо не цікавився. На тітчиному патефоні я ставила платівки Arabesque і ABBA, а коли батьки подарували магнітофон, купувала касети Пономарьова і Білик. Взагалі, слухала все що знала, не гидувала навіть Іванушкамі-International :) По телевізору дивилась музичну передачу "Biz-TV", звідки дізнавалась про сучасних виконавців. Якось в цій передачі прокрутили кліп Мерліна Менсона "Rock Is Dead"... і мені сподобалось! Я (дівчинка років 13-ти в рожевій футбілці) стала питати в касетних кіосках "а у вас є Мерлін Менсон?", та продавці лиш здивовано хитали головами. З часом я таки знайшла кілька касет :)


Через пару років я стала ходити до церкви, у мене з'явилось багато знайомих. Серед них було кілька рокерів, я у них брала слухати плеєри. З навушників до моєї спраглої душі вливались Nightwish, Apocalyptica, Haggard, Therion... І вдома в моїй кімнаті постійно лунала важка …

Фото 2019

Прийшов час подивитись, що ж я нафоткала за рік
1. Здійснилась моя мрія побувати у Венеції. Це місто - кохання з першого погляду! Лабіринти старих вуличок і мальовничих каналів, стільки можливостей для фото! Я б хотіла приїжджати сюди щороку, як в Прагу. А для цього знімку я считерила і пройшла на зачинений пірс, повз табличку "вхід заборонено". Мені подобається контраст чітких та змазаних об'єктів в цьому кадрі
2. Втретє я зустрічала свій день народження в Норвегії, і втретє бачила північне сяйво. Цей вид був просто через дорогу від нашого будинку, так що по вечорам я пила чай в теплі й комфорті, а щойно на небі з'являлось сяйво, хапала штатив і вибігала до цього покинутого будиночку, залишаючи світло ліхтарів позаду.

3. Повертаємось до Венеції! На це фото мене надихнула листівка, яку я побачила в одному з сувенірних магазинчиків. На щастя, назва каналу була вказана на звороті, тож знайти його було не складно, і я прийшла на це місце щойно увімкнулись ліхтарі.

4. Д…

Малюнки за рік

Рік тому я поставила собі мету - робити щонайменше по одному малюнку за місяць. Знаю, що це замало для того, хто хоче досягти успіху в малюванні, але треба хоч з чогось почати. Я брала реалістичні цифри, щоб не розчаруватись якщо не виконаю якоїсь захмарної норми, але щоб зрадіти якщо малюнків вийде більше ;)