Перейти до основного вмісту

Прогулянка по Тромсо

Ми добре обжились у Львові: винаймали чудову мансарду на тихій вуличці в центрі, нас впізнавали продавці на базарі і давали нам кращі продукти зі знижкою, ми знали де взяти потрібні речі і це було навіть простіше, ніж в Києві.

Але ми все ще планували переїхати за кордон, час йшов і все до цього наближалось, мій коханий почав отримувати робочі пропозиції з інших країн - Польщі, Бельгії, Німеччини. Одного разу йому написали з Норвегії. Жити в Норвегії? Це може стати реальністю? Ми навіть мріяти про це не наважувались! На той час не було можливості погодитись, але цей напрямок перетворився з недосяжної утопії на мету.


Та як це так - переїхати з рідної Батьківщини до зовсім незнайомої країни? Авантюра крупніша, ніж переїзд до Львова, який ми відвідали один раз в якості туристів ;) Треба і в Норвегії побувати, а раптом нам не сподобається!

Крім того, мене гнітили сумніви - чи варто міняти такі звичні і любі речі, місця, стиль життя на щось невідоме? Ми ж не знаємо, що на нас чекає там. А тут вже сформувалась зона комфорту, від якої не хочеться відмовлятись. Мені бракувало б кожної дрібниці, на якій зупинявся погляд вдома: як же я без карт і путівників? а що буде з моїми пазлами? а мушлі і камінці з моря?..


Останній день подорожі по Норвегії ми провели в Тромсо. Від цього міста я нічого не очікувала, лише пункт пересадки. Ми йшли по набережній, було сонячно і дув холодний вітер. Вздовж дороги стояли охайні будиночки, людей і машин було дуже мало. Я подумала, що якби мені запропонували вибрати один з цих будинків і оселитись тут прямо зараз, відмовившись від усього, що залишилось в Україні... я б погодилась. Із сумом згадала тільки кота (але він сам зник через півроку).

Справді, якщо зосереджуватись на тому, що я втрачаю, то виникають сумніви чи воно того варте. Але нагадую собі, що я не викидаю це в порожнечу, а міняю на щось нове, інше, хороше. Треба лиш подивитись на те, що я можу отримати, відмовившись від старого, і це старе вже не буде здаватись таким життєво необхідним. Так, шкода рідних речей і пов'язаних з ними спогадів, але не можна мати все одразу. Життя занадто коротке, щоб триматись за минуле.


Коли я пакувала речі до переїзду в незнайому Чехію, то згадувала те відчуття легкості і відкритості до змін, готовність відпускати і йти далі, що я відчула в північному місті на фйордах. Тоді я ще не знала, де буду жити через рік. І сподіваюсь, колись ми повернемось в Норвегію, вже назавжди.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Музичні вподобання

Скільки себе пам'ятаю, я любила музику, хоч ніхто з родичів чи дитячих друзів нею особливо не цікавився. На тітчиному патефоні я ставила платівки Arabesque і ABBA, а коли батьки подарували магнітофон, купувала касети Пономарьова і Білик. Взагалі, слухала все що знала, не гидувала навіть Іванушкамі-International :) По телевізору дивилась музичну передачу "Biz-TV", звідки дізнавалась про сучасних виконавців. Якось в цій передачі прокрутили кліп Мерліна Менсона "Rock Is Dead"... і мені сподобалось! Я (дівчинка років 13-ти в рожевій футбілці) стала питати в касетних кіосках "а у вас є Мерлін Менсон?", та продавці лиш здивовано хитали головами. З часом я таки знайшла кілька касет :)


Через пару років я стала ходити до церкви, у мене з'явилось багато знайомих. Серед них було кілька рокерів, я у них брала слухати плеєри. З навушників до моєї спраглої душі вливались Nightwish, Apocalyptica, Haggard, Therion... І вдома в моїй кімнаті постійно лунала важка …

Фото 2019

Прийшов час подивитись, що ж я нафоткала за рік
1. Здійснилась моя мрія побувати у Венеції. Це місто - кохання з першого погляду! Лабіринти старих вуличок і мальовничих каналів, стільки можливостей для фото! Я б хотіла приїжджати сюди щороку, як в Прагу. А для цього знімку я считерила і пройшла на зачинений пірс, повз табличку "вхід заборонено". Мені подобається контраст чітких та змазаних об'єктів в цьому кадрі
2. Втретє я зустрічала свій день народження в Норвегії, і втретє бачила північне сяйво. Цей вид був просто через дорогу від нашого будинку, так що по вечорам я пила чай в теплі й комфорті, а щойно на небі з'являлось сяйво, хапала штатив і вибігала до цього покинутого будиночку, залишаючи світло ліхтарів позаду.

3. Повертаємось до Венеції! На це фото мене надихнула листівка, яку я побачила в одному з сувенірних магазинчиків. На щастя, назва каналу була вказана на звороті, тож знайти його було не складно, і я прийшла на це місце щойно увімкнулись ліхтарі.

4. Д…

Малюнки за рік

Рік тому я поставила собі мету - робити щонайменше по одному малюнку за місяць. Знаю, що це замало для того, хто хоче досягти успіху в малюванні, але треба хоч з чогось почати. Я брала реалістичні цифри, щоб не розчаруватись якщо не виконаю якоїсь захмарної норми, але щоб зрадіти якщо малюнків вийде більше ;)